Сценарій перший: популізм та повернення на коло бідності
Опоненти «зеленого тарифу» кажуть, що для розвитку України нібито не потрібна ані зелена енергетика, ані інвестиції. Єдине, що необхідно, — знизити тарифи. Зокрема, «зелений». Такі заяви входять у рамки загального популістичного тренду. Як зазначають експерти Центру економічної стратегії, «часта згадуваність тарифів політиками та використання при цьому емоційно забарвлених аргументів могли сприяти формуванню сталої точки зору щодо тарифів» у людей. Зокрема про те, що зниження тарифів — єдиний засіб покращити економіку України.
Україна живе за цим сценарієм не перший рік. Громадяни України перебувають у скрутному економічному становищі. Майже половина з них не має жодних заощаджень. Крім того, за словами представника програми розвитку ООН в Україні Ніла Вокера, у 2017 році близько 60% українців жили за межею бідності. Чи не єдине, що залишається за таких умов, — прагнути швидких і простих рішень.
Ці «рішення» пропонують політики-популісти, лякаючи «тарифним геноцидом» і формуючи запит на зміну тарифів. Державі доводиться враховувати запит — вручну знижувати тарифи, отримуючи короткострокову вигоду. Але бажаних змін не відбувається. Іноземні інвестори бачать, що в економіці України не працюють ринкові механізми, а їхні інвестиції не захищені, то ж перестають вкладати сюди гроші. Те саме стосується й місцевих інвесторів.
Без грошових надходжень економіка занепадає: не створюються нові робочі місця, виробництва не модернізуються, не розвиваються нові галузі. Ми знову повертаємося на місце, з якого почали, — економічне становище українців залишається скрутним.
Наразі цей сценарій розігрується з «зеленим тарифом». Навіть якщо його знизити, ціна електроенергії для населення не зміниться. Єдиний, хто від цього виграє, — олігарх Ігор Коломойський, якому належить більшість промислових споживачів електроенергії (передусім, феросплавні заводи). Натомість Україна втратить довіру інвесторів, не виконає взятих перед партнерами зобов’язань щодо збільшення частки зеленої енергетики й отримає вкрай погану репутацію країни, яка свідомо бореться з відновлювальними джерелами енергії, — саме тоді, коли світу загрожує кліматична криза.
Простіше кажучи, знизивши тариф, ми залишимося без грошей, на самоті, без міжнародної підтримки.
Сценарій другий: розвиток «зеленки» і майбутнє
В уряді розуміють ризики ретроспективного перегляду «зеленого тарифу». Під час Першого інвестиційного форуму Re:think у Маріуполі прем’єр-міністр України Олексій Гончарук заявив: «Ми цивілізовані люди, ми розуміємо, як працює ринок фінансів, ми розуміємо, що таке інтереси акціонерів, що не можна просто змінити правила заднім числом і не маємо наміру цього робити».
Чи є вихід із порочного кола, яке починається бідністю українців та ним же і завершується? Для відповіді на це питання цінними є успішні кейси. Зелена енергетика — один з них. Вона продемонструвала — стимулювання інвестиційного клімату дає чудові результати. Достатньо просто не заважати природному розвитку галузі і дотримуватися встановлених правил.
За умов збереження державних гарантій, інвестиції у зелену енергетику продовжаться, збережуться темпи розвитку індустрії. До 2035 року частка відновлювальної енергетики зросте до 25% — згідно з міжнародними зобов’язаннями та енергетичною стратегією України. Паралельно «зелений тариф» для виробників буде поступово зменшуватися. Україна доведе, що здатна запускати інноваційні технологічні сфери з нуля. Усе це зробить значний внесок в економічне зростання України.
Зрештою, українці вже мають досвід успішного запуску ринку, успішного залучення інвестицій, успішного зростання цілої галузі. Без популістичних обіцянок і нездійснених прогнозів. Саме так, як про це сказав президент Володимир Зеленський: «Ми хочемо низьких тарифів — треба менше «бла-бла-бла» про це, треба тягнутися до інновацій відновлювальної енергетики».